MENU
Головна » Статті » Мої статті

Проект «Хреститель»: як Росія «привласнює» собі князя Володимира Великого

25 лютого 2015 р. Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про вшанування пам'яті Князя Київського Володимира Великого — творця середньовічної європейської держави Руси-України».

Даний указ практично не помітили в Україні. Воно й зрозуміло — зараз безліч інших палаючих тем. Зате в Росії на вихід указу відреагували оперативно і бурхливо — перший заступник керівника фракції «Єдіная Россія» в Держдумі Франц Клінцевич звинуватив нашого президента в намірах приватизувати князя — Хрестителя Русі. Мовляв, ніякої України тоді і близько не було — годі й рот роззявляти.

У даному випадку ми маємо наочний приклад маніпуляцій, за допомогою яких Росія веде проти України війну за історію, відверто привласнюючи все, що, так чи інакше, сприяє зміцненню думковірусу про «русскій мір».

Кремль вже багато років веде системну роботу всередині Росії і на міжнародній арені, щоб зміцнити асоціацію «Давня Русь = Росія» і одночасно нав'язати тезу про те, що Україна — це тимчасове штучне утворення, а українці — «неісторична нація», «окраїнні росіяни», які через непорозуміння отримали свою державу.

Один із способів, який застосовують російські маніпулятори — «присвоювання» окремих історичних діячів або символічних подій за допомогою активних інформаційних кампаній. Традиційна схема — створення лінійки тенденційних продуктів (фільми, виставки, книги, конференції тощо), навколо яких формується інформаційний вал за обов'язкової участі перших осіб держави.

Наприклад, у 2010 р. в рамках Року Росії у Франції в Луврі була презентована масштабна виставка «Свята Русь», яку відкривали президенти двох країн. Передбачувано, ніякої України в «тисячолітньої історії Русі» не було. Факт того, що ключові пам'ятки сакрального зодчества і взагалі витоки «Святої Русі» знаходяться у Києві, організаторів не збентежив.

У тій же Франції росіяни вкладають чимало зусиль, щоб королеву Анну Ярославну сприймали як «Анну Русскую», читай — «Російську».

Ураховуючи, що Україна ніяких порівнянних зусиль для популяризації своєї історії не докладає, формується картина, при якій ключові події і персонажі Давньої Русі асоціюються з Москвою, хоча вони жили років за 100 до її заснування.

Операція з «присвоєння» Кремлем Володимира Великого здійснюється не один рік і з особливим розмахом.

28 липня 2015 виповнюється 1000 років з дня смерті рівноапостольного князя. У цьому контексті указ Порошенко — це позитивний крок, але вкрай запізнілий. За суттю — це спроба стрибнути в останній вагон поїзда.

Адже росіяни вже кілька років готуються до того, щоб у процесі висвітлення цієї події зміцнити «русскій мір» і представити Україну його складовою частиною. У 2010 р. указом президента РФ була заснована нова пам'ятна дата — 28 липня як День Хрещення Русі. В Україні святкувати День Хрещення Київської Руси-України почали раніше — в 2008 р., після Указу Президента Віктора Ющенка. Проте до системної популяризації Давньої Русі як частини української історії, в тому числі — на міжнародному рівні, тоді руки не дійшли.

Через два роки, 30 липня 2012-го, президент РФ Путін взяв участь у закладці атомного підводного крейсера «Князь Володимир» — головного корабля оновленого проекту класу «Борей-А» з посиленим ракетно-ядерним озброєнням (такий підводний човен нестиме 20 міжконтинентальних балістичних ракет «Булава»). Сигнал дуже красномовний.

31 липня 2013 р., після масштабного святкування в Києві та Севастополі 1025-річчя Хрещення Русі, президент Росії створив спеціальну робочу групу з підготовки заходів, присвячених тисячоліттю кончини князя Володимира. Тобто, в Москві безпосередню підготовку почали два роки тому.

Спочатку збиралися організувати близько сотні акцій «в усіх країнах канонічного простору Руської православної церкви, а також і в російських діаспорах інших держав». Єдиний задум цих заходів формує патріарх РПЦ Кирило. Бере активну участь у підготовці ювілею архімандрит Тихон (Шевкунов), якого називають духівником Путіна.

Подія для Кремля було настільки знаковою, що під час відомих переговорів з Віктором Януковичем 17 грудня 2013 р. Путін серед інтеграційних проектів з Україною (поряд з кредитом на $15 млрд, авіабудуванням, суднобудуванням, космосом і т.д.) окремо згадав 1000-річчя кончини князя.

Після окупації Криму змінився контекст вшанування пам'яті князя Володимира. Недарма Путін у своєму посланні Федеральним Зборам порівняв Херсонес з Храмової горою в Єрусалимі. Росія зробила кроки до посилення пропагандистського ефекту таким чином, щоб вийшов місток — з Херсонеса, де князь прийняв хрещення, відразу до Москви. Київ залишається за бортом.

З самого початку 2015 р. в Росії розгорнулася активна кампанія з увічнення пам'яті князя Володимира. Зокрема, 18 січня в Севастополі стартував усеросійський просвітницький проект «Хреститель». На території Херсонеса за один день був побудований буденний храм, проведений молебень.

21 січня патріарх Кирило звернувся до пастви зі спеціальним посланням у зв'язку з 1000-річчям кончини святого рівноапостольного великого князя Володимира. 21-23 січня в Москві проходили XXIII Міжнародні Різдвяні освітні читання «Князь Володимир. Цивілізаційний вибір Русі». Тільки в столиці Росії в рамках читань відбулося близько 160 заходів, у яких взяли участь близько 10 тис. чоловік. А на регіональних етапах — більше 100 тис. Серед іншого, було проведено спеціальний круглий стіл «1000-річчя кончини князя Володимира у світських і православних ЗМІ».

30 січня у виставковому комплексі «Ленекспо» в Санкт-Петербурзі відкрилася масштабна виставка «Православна Русь. Моя історія. Рюриковичі», де князю Володимиру був присвячений окремий зал.

За межами Росії також почалися акції в контексті ювілею. Наприклад, на півночі Таїланду, в м. Чиангмаї 10 лютого був закладений перший камінь храму в ім'я рівноапостольного князя Володимира.

24 лютого відбулося чергове засідання робочої групи при президенті РФ з підготовки 1000-річчя кончини князя. Головував на засіданні особисто патріарх Кирило. Серед іншого, він ініціював проведення спеціального уроку про князя Володимира в усіх школах.

25 лютого Мосміськдума прийняла рішення про зведення 25-метрового (!) пам'ятника Володимирові на Воробйових горах у Москві (архітектор — Салават Щербаков).

І це тільки початок. Протягом усього року в Росії проходитимуть масштабні події. Відкриватимуться виставки та відреставровані храми. Проводитимуться хресні ходи та наукові заходи. Наприклад, 24-26 вересня в Москві відбудеться міжнародна науково-практична конференція «Князь Володимир. Цивілізаційний вибір».

Буде знято документальний фільм «Хреститель. Херсонес. Севастополь». Крім цього, відомий режисер Володимир Бортко анонсував знімання широкоформатного двогодинного художнього фільму «Хреститель», який вийде на екрани навесні 2016 року.

Я спеціально перерахував ці заходи (хоча це далеко не все!), щоб підкреслити — Указ Президента Порошенко явно не може нікого «приватизувати», бо Росія вже всі «приватизувала» сама.

Нервова реакція депутата Держдуми на згаданий Указ пояснюється дуже просто — Росія завжди поводиться саме так, коли Україна має нахабство самостійно і без оглядки на Москву інтерпретувати історичні події.

У Кремлі чудово розуміють значення історичної пам'яті, символіки, видатних особистостей для формування настроїв у суспільстві. Тому будь-які спроби порушити монополію Москви на інтерпретацію історії завжди викликають шквал обурення.

Звідси простий висновок: якщо Україна хоче вижити як країна і зберегти право на свою історію, вона повинна відстоювати його всіма силами. Це така ж війна за незалежність, тільки в іншій площині.

Указ Порошенко, написаний за бюрократичним шаблоном — погашення марки і конверта, Держкомтелерадіо — висвітлити, МЗС — нарізати завдань посольствам... Міністерство інформаційної політики взагалі не згадане.

З таким підходом війну за історію не виграти. Гуманітарний блок уряду повинен переглянути своє ставлення до цієї теми.

Буквально днями Україна отримала чудовий привід заволодіти ініціативою — на Поштовій площі знайдені залишки будівель, які археологи попередньо відносять до 11-13 ст. Повноцінні археологічні розкопки давньої вулиці з подальшою музеєфікацією можуть стати прекрасним сюжетом, навколо якого необхідно розгорнути цілу кампанію, щоб акцентувати: Володимир — це київський князь, а Україна-Русь — це не просто словесна конструкція.

Якщо Україна цього не зробить, виявиться, що Володимир хрестив якусь іншу Русь.

Олексій Копитько, група «Інформаційний спротив»

02.03.2015 12:00

Переклад, джерело: sprotyv.info

Категорія: Мої статті | Додав: editor (03.03.2015)
Переглядів: 66 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0