Адаптація українською мовою новин, що викликають емоції в ці буремні часи.
Украї́на (ж.р.; Р.в. України; Кл.в. Україно; Н.в.мн. України; зм.Українонька, Україночка)
1. Суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, яка знаходиться в центрі Європи.
2. (заст.) Країна, край.
Варіанти: Вкраїна, (заст.) Украйна.
Україна то край славний, Аж по Чорне море,
Україна то лан пишний І степи, і гори.
(Юрій Шкрумеляк)
Україна — це незалежна держава, яка утворилася 24 серпня 1991 року. Площа нашої держави — 603,7 тисяч квадратних кілометрів. Тут проживає 48 мільйонів 416 тисяч чоловік (за даними на грудень 2001 року). Столиця — місто Київ. До складу України входять Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ та Севастополь.
Державною мовою в Україні визнано українську мову. Державними символами нашої країни є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Єдиний орган, котрий затверджує закони — це Верховна Рада України. Виконує закони, керує діяльністю всієї держави Кабінет Міністрів України (Уряд). Владу в областях і районах, містах Києві й Севастополі здійснюють місцеві та державні адміністрації. За дотриманням законів стежать Верховний Суд та місцеві суди.
Главою нашої держави є Президент України, якого обирають громадяни України на виборах шляхом таємного голосування.
Назву «Україна» вчені пояснюють по-різному. Вперше вона з’явилася у Київському літописі під 1187 роком і позначала Переяславську, Київську, Чернігівську землі. У Галицько-Волинському літописі під 1189 роком знаходимо вислів «Україна Галицька». Учені припускають, що в давні часи слово «Україна» мало значення «територія уздовж меж держави, біля її краю», «країна», «край». 1650 року французький мандрівник Гійом де Боплан у книзі «Опис України» вжив цю назву стосовно Галичини і Поділля. У Західній Європі використовується з 1661 року. За часів Козаччини побутувало словосполучення «Україна козацька». З 19 століття іменником «Україна» позначають суцільну територію проживання українців. Після проголошення Української Народної Республіки (1917 рік), Української (Гетьманської) Держави (1918 рік), Західно-Української Народної Республіки (1918 рік), Карпатської України (1939 рік) назва «Україна» утверджується як офіційна. З 1919 року Україну в складі СРСР називали «Українська соціалістична радянська республіка», у 1937–1991 роках — «Українська радянська соціалістична республіка». Остаточно історичну назву «Україна» було повернено нашій державі після проголошення її незалежності у 1991 році.
Означення: гарна, дорога, незалежна, рідна, самостійна, славна та інші.
Сталі вислови:
Лівобережна Україна — «історико-географічна область в Україні (територія сучасних Чернігівської, Полтавської і частини Сумської областей), що за Андрусівським перемир’ям 1667 року була приєднана до Росії та до першої половини 18 століття користувалася автономією. Мала напівофіційну назву «Гетьманщина», в офіційних документах – «Малоросія»».
Правобережна Україна — «історико-географічна область в Україні (територія сучасних Київської, Черкаської, Кіровоградської, Житомирської, Вінницької, Хмельницької, Рівненської та Волинської областей), що за Андрусівським перемир’ям 1667 року відійшла до Польщі. Після підписання Бучацького мирного договору 1672 року поділялася на 3 частини: Поділля захопила Туреччина, Брацлавщина і південна Київщина лишилися під владою гетьмана Петра Дорошенка, решта території знаходилася у складі Польщі. Внаслідок другого поділу Польщі у 1793 році разом з Лівобережною Україною увійшла до Російської імперії».
Закарпатська Україна (Підкарпатська Русь, Закарпаття) — «історико-географічна область на території сучасної Закарпатської області. У 1280—1320 роках знаходилася у складі Галицько-Волинської держави, з 14 століття під владою Угорщини, з кінця 17 століття — Австрії, з 1918 року — знову Угорщини, з 1919 року — Чехословаччини. У березні 1939 року стала незалежною державою, але під тиском військової агресії Угорщини припинила своє існування. У 1945 році ввійшла до складу УРСР».
Західна Україна — «історична назва земель України, що становлять території сучасних Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської, Рівненської та Чернівецької областей».
Східна Україна — «назва земель України, що становлять території Сумської, Харківської, Луганської, Донецької областей».
Центральна Україна — «назва земель України, що становлять території Київської, Черкаської, Чернігівської, Кіровоградської областей».
Південна Україна — «назва земель України, що становлять території Запорізької, Миколаївської, Херсонської, Одеської областей і АР Крим».
Джерело: promova.net